Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш застерігає, що світу загрожує «катастрофа поколінь», яка може призвести до втрати незліченного людського потенціалу, підірвати десятиліття прогресу та посилити нерівність. Щонайменше 40 млн дітей у світі не отримали необхідних знань у «критично важливий дошкільний рік». Саме тому зараз – визначальний момент для дітей та молоді світу. І про це варто говорити. Давайте розглянемо кожен з факторів, який формує «локдаун» покоління 2020 року.

1. Локдаун на ринку праці.

Світовий ринок праці цьогоріч переживає не найкращі часи. Карантин позбавив роботи мільйони людей по всьому світі, бізнеси оптимізовувались та скорочували свій персонал, багато з них так і не пережили кризу пандемії.
За результатами опитування МОП, найбільше страждає зайнятість молоді. Кожен шостий втратив роботу через пандемію. В більшості відбулись скорочення доходів та робочого часу. Під час коронавірусної кризи відбулась кореляція за віком. Чим молодші ви, тим більша ймовірність втратити роботу. Це пов’язано з двома явищами:

1. Молодь має менший досвід, вони тільки починають свою кар’єру, тому роботодавці переважно нададуть перевагу залишити більш досвідчених працівників.
2. Правило «останній у першому» - той, кого бізнес найняв останнім, буде першим в черзі, якщо виникне потреба звільнювати.

2. Локдаун в системі освіти.

За прогнозами МОП, для молодих людей виникають більші ризики бути виключеними з ринку праці або «відкласти» свій вихід на ринок праці, зокрема через кризу в сфері освіти. Адже чотири з п'яти (79%) серед тих, хто навчалися, були змушені зробити перерву у навчанні; частина з них залучені до дистанційного навчання, яке, втім, не завжди є достатньо ефективним. Кожен 3-ій відчуває, що вчиться менше.

Традиційна вища освіта – це важливо. Це перший крок до дорослого життя, перша доросла адаптація у суспільстві. На цьому етапі відбувається активне включення молоді в нове середовище, посилюється самостійність у виборі. Вища освіта – це не тільки про знання, а про вміння оруєнтуватись, керувати собою, знаходити вихід з безвихідних ситуацій, вміти плануватись і бути самостійним.

Студенти зараз повинні були б адаптовуватись до нового виходу з зони комфорту – переїзду в інше місто, знайомства з новими людьми, організації свого простору, участі в студентських ініціативах та вирішенні перших проблем. Натомість вони залишились сховані за екранами моніторів і переходу від школи до університету фактично не відбулось.

Безперечно, молодь була більш готова до локдауну, ніж старше покоління. Вони народились з гаджетами в руках і точно більш вільно почувають себе в сьогоднішніх умовах. Але як довго це може тривати? Невідомо. Та затягувати не варто, бо це може перерости в проблему глобального масштабу. Для ринку праці, зокрема. Бо це його майбутнє. Lockdown generation може розхитати майбутній людський потенціал, який буде насичений невизначеністю, високим рівнем тривоги і депресій. Новим працівникам буде важче боротись зі стресовими ситуаціями на роботі і вони будуть швидше виснажуватись. З переваг – це покоління буде стійкіше до мінливих обставин, вони швидше орієнтуватимуться на сьогодення, а не майбутнє та будуть більш гнучкими.

Цю проблему не варто ігнорувати. Уряди й організації, на мою думку, повинні ініціювати нові програми підтримки молоді, програми допомоги старту кар'єри, інвестувати в молодіжне підприємництво. Не можна дозволити, щоб талант і енергія молоді була відбита через відсутність достатніх можливостей. Це наше майбутнє і яким воно буде після COVID – частково залежатиме від сьогоднішніх дій.