Чи обов’язково висококваліфікований досвідчений працівник – це хороший керівник?
Моя спеціалізація - це рекрутинг топменеджерів. Я проводжу нащодень велику кількість інтерв’ю, знайомлюсь з різними і цікавими кейсами. Люблю досліджувати, як успішні особистості будують свої кар’єри.
Але також трапляються ситуації, коли кандидати тільки починають будувати свій професійний шлях, і найчастіше на моє запитання, чого вони очікують від праці я чую: «Я хочу бути топменеджером».
Керівником, начальником, босом.
Та чи є пояснення цьому бажанню? Хочеться керувати людьми і заробляти багато. Простого «хочеться» недостатньо.
Життя управлінця – це не постійна «халява», круглорічний відпочинок і роздавання розпоряджень. Дивно, що є ще люди, які так думають.
Насправді, не кожному це і потрібно. Не забувайте, що є не тільки «вертикальний», але й «горизонтальний» кар'єрний ріст. Професіоналізм неабияк цінується на ринку, тому не обов'язково ставати топом, щоб прокачати себе і відчувати реалізованість.
Я за те, щоб люди займались тим, що їх драйвить. Але якщо є лідерські задатки – то тільки вперед! Та нехай ця амбіційність буде підкріплена іншою мотивацією, окрім фінансової та самостверджувальної. Бо тоді успіх, якщо і буде, то хіба з короткочасним ефектом.
~
То як стати топменеджером? Історій є безліч, в кожного індивідуальна. Та точно впевнена в наступному.
Спочатку працівник має проявити себе, стати неформальним лідером, якого поважають.
Повинен вміти ставити цілі, приймати рішення, брати на себе відповідальність за результат.
Діяти системно, зберігати спокій і швидко вирішувати критичні ситуації.
Ризикувати і безперервно навчатись.
Ділитись енергією з командою, заряджати і вміти в цьому темпі встигати заряджатись самому.
Бути готовим до ненормованого графіку і поринати в роботу з головою.
Цей чек-лист компетентностей можна ще довго продовжувати. Та є те, що потрібно пам'ятати.
В кар’єрі є не тільки «вертикальний» ріст. Обирайте шлях не стереотипно, а обдумано.